FANDOM


Федеративна Республіка Німеччина
Bundesrepublik Deutschland
046. Germanija Depositphotos 105843528-stock-photo-coat-of-arms-of-germany
800px-EU-Germany.svg
Розташування Німеччини в Європейському Союзі

Germany-map
Дата створення 23 травня 1949/
7 жовтня 1949/
3 жовтня 1990
Офіційна мова німецька
Столиця Берлін
Форма правління парламентська республіка
Президент Франк-Вальтер Штайнмаєр
Держ. Релігія
Територія 357 376 км² км²
Населення 82,67 мільйона (2016) осіб
Валюта Євро
Часовий пояс CET (UTC+1)
Телефонний код +49
Домен .de


Німе́ччина — країна в Центральній Європі, демократична федеративна республіка. Офіційна назва — Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина. Скорочено — ФРН. Складається з 16 федеральних земель. Столиця і найбільше місто країни — Берлін.

Історія Редагувати

Давні часи Редагувати

Перші поселення на територіях Південної й Центральної Німеччини з'явилися на початку кам'яного віку (5-3 тисяч років до н.е.), що підтверджується виявленням поблизу міста Гейдельберга найдавніших у Європі кісткових рештків людини. У 12-8 століттях до н.е. освоювалися Північні райони Німеччини, що примикали до Балтійського і Північного морів.

Ранні німецькі племена Редагувати

До 6 — 1 ст. до н.е. більшу частину території сучасної Німеччини заселили германські племена: східні (готи, бургунди, вандали й інші), західні (свеви, хатти, херуски, англи, сакси й інші) і північні (свіони й інші). У I — II століттях н.е. німецькі племена почали утворювати союзи, на основі яких поступово складалися племінні герцогства. У 6 — 8 ст. ці землі були завойовані франками і увійшли до складу Франкської держави.

Середньовіччя Редагувати

Otto I Manuscriptum Mediolanense c 1200

Оттон І (літопис 12 ст.)

843 р. — по Верденському договорі про розділ франкської імперії Німеччина стала ядром Східно-Франкського королівства, яке поклало початок державному відокремленню німецьких областей. Формальною датою утворення Німеччини як самостійного королівства вважається смерть останнього короля з династії Каролінґів Людовика Дитяти у 911 році. До складу королівства до початку Х століття входили герцогства Швабія, Баварія, Франконія, Саксонія, Тюрінгія і Лотарингія.

955 р. — король Оттон І розбив угорців на ріці Лех, зупинивши їхнє просування на захід. 962 р. — Оттон І став імператором Священної Римської імперії. За Оттона І в середині 10 століття було завойовано сербо-лужицькі землі, Північну і Середню Італію і утворено Священну Римську імперію.

До кінця 11 ст. у Німеччині в основному завершилося формування феодальних відносин. Німецькі феодали здійснювали доволі агресивну політику. Її головними об'єктами стали землі полабських слов'ян та інших прибалтійських народів, а також Італія.

1122 р. — Вормський конкордат — посилення самостійності церкви і світських князів. Початок процесу дроблення країни на окремі феодальні володіння.

1176 р. — поразка імперських військ при Леньяно зірвала плани завоювання італійських міст.

XII в. — Генріх Лев захопив землі слов'янського племені бодричів і заснував герцогство Мекленбург. Альбрехт Ведмідь зайняв територію лютичів і створив маркграфство Бранденбург. Початок німецьких завоювань на сході — «Дранг нах Остен». XIII в. — орден Мечоносцівзахопив землі ливів і естів, а Тевтонський Орден — землі слов'янського племені пруссів. У 12 — 13 ст. німецькі князі (особливо саксонські) у результаті хрестових походів захопили землі боричів, лютичів, пруссів, литів і естів. Подальшу експансію німецьких лицарів на Схід припинили слов'янські народи (Льодове побоїще 1242 р., Грюнвальдська битва 1410 р.).

У 13 — 15 ст. німецькі міста зосередили в своїх руках посередницьку торгівлю у Європі. Об'єднання північнонімецьких міст у торговельний союз — Ганза. 1356 р. — «Золота булла»Карла IV узаконила політичну роздрібненість Німеччини. Великі князі (курфюрсти) мали право обирати імператора. З 1438 по 1806 роки імператорський престол у Німеччині посідали Габсбурги.

Реформація Редагувати

У 1517 році (виступ М. Лютера) розпочалася Реформація — масовий рух проти католицької церкви. Його ідейним натхненником став професор Вітенбергського університету Лютер, який виступив 31 жовтня 1517 року з 95 тезами проти торгівлі індульгенціями. Наслідком цього руху стала Селянська війна, що почалася у 1525 році й охопила Швабію, Франконію, Саксонію і Тюрінгію. Розгром селян і плебейства, а також послідуюче посилення влади князів, довершили процес політичного розпаду Німеччини і надовго прирекли її на стан роздрібненості. Після Селянської війни селяни на два століття потрапили у замкову залежність, що перешкоджало розвитку промисловості у Німеччині в 16-17 століттях. У другій половині 16 — на початку 17 ст. Німеччина зазнала економічного занепаду.

1524 — 1526 р. — селянське антифеодальне повстання (ідеолог — Т. Мюнцер). Подавлено владою.

Новий час Редагувати

Тяжкі наслідки для країни мала Тридцятилітня війна 1618 — 48 років, що завершилася Вестфальським миром 1648, який закріпив політичну роздрібненість Німеччини на 300 світських і духовних князівств. У XVII-XVIII століттях формально існувала «Священна римська імперія німецької нації», але фактична влада була зосереджена в руках самостійних князів. На 30 мільйонів жителів доводилося 297 самостійних держав-князівств. Серед них були тільки два більш-менш великих державних утворення: Австрія і Бранденбург.

У 1614 році курфюрст Бранденбургу Іоганн приєднав до своїх володінь герцогство Прусське, що стало основою Пруської держави. У 1701 р. Пруссія стала королівством. У 17 — 18 ст. з понад 300 існуючих на теренах Німеччини держав виділилися Пруссія і Австрія, які боролися за панування у Німеччині. Австрія і Пруссія брали участь у поділах Польщі 1772, 1793 і 1795 років, вели війни проти Франції. Пруссія значно розширила свою територію і стала претендувати на роль об'єднувача всієї Німеччини.

Наполеонівські війни Редагувати

У 1803–04 Наполеон ліквідував дрібні німецькі держави і створив Рейнський союз. Священна Римська імперія перестала існувати.

1806 р. — жорстокий розгром пруських військ Наполеоном під Йеною. Пруссія втратила половину своїх володінь. «Священна Римська імперія німецької нації» була ліквідована. Під протекторатом Наполеона був створений Рейнський союз, куди ввійшли 21 німецька держава, а в 1807 після розгрому Пруссії у цей союз увійшла вся Західна Німеччина.

1813 р. — поразка французів у битві під Лейпцигом («Битва народів»). Рейнський союз розпався.

Otto von Bismarck

Отто фон Бісмарк

За рішенням Віденського конгресу в 1814-15 роках було створено Німецький союз з 39 держав, керівну роль у якому відігравала Австрія. Він проіснував до 1866.

1848 — 1849 р. — буржуазно-демократична революція в Німеччині зазнала поразки.

Об'єднання Німеччини під проводом Прусії Редагувати

В другій половині ХІХ століття Австрія і Пруссія були державами-суперниками в процесі об'єднання німецьких земель.

1862 р. — прусський канцлер О. Бісмарк почав політику об'єднання німецьких земель навколо Пруссії.

1866 р. — вирішальна перемога прусських військ над австрійцями при Садовій визначила лідируючу роль Пруссії в Німеччині. Результатом цієї перемоги було приєднання до Пруссії дрібних німецьких держав, таких як Ганновер, Кургессен, Нассау, Шлезвіг, Гольштейн. 21 середня і дрібна держава, що знаходилася північніше ріки Майн були об'єднані в Північнонімецький союз, на чолі якого також стала Пруссія. Чотири південно-німецьких держави: Баварія, Баден, Вюртемберг і Гессен-Дармштадт були зв'язані з Пруссією секретним військовим союзом проти Франції.

У 1867 році був створений Митний союз, що охопив усю Німеччину і став економічною основою для повного об'єднання країни. Цьому об'єднанню заважала Франція, що перешкоджала приєднанню до Прусії чотирьох південно-німецьких держав.

1870 — 1871 р. — перемога Прусії у франко-прусській війні.

Німецька імперія (Другий Рейх), 1870—1918 Редагувати

Map-deutsches-kaiserreich

Другий рейх

18 січня 1871 року Німеччину було проголошено імперією на чолі з кайзером (імператором), яким став пруський король Вільгельм І.

У 1879 році Німеччина уклала союзний договір з Австро-Угорщиною, до них приєдналася Італія (Троїстий союз). Блокові цих держав протистояла Антанта. У кінці 19 ст. Німеччина розгорнула політику колоніальних загарбань в південно-західній і східній Африці та районі Тихого океану. Протягом 1884—1885 р. вона встановила протекторат над значними територіями у південно-західній, східній і південно-східній Африці. З 1888 року кайзером стає Вільгельм II.

1914 — 1918 р. — Перша світова війна. Поразка Німеччини і утрата всіх колоній.

Веймарська республіка (1918-1933) Редагувати

1918 — Листопадова буржуазно-демократична революція в країні і скинення монархії. У лютому 1919 році у Веймарі відбулися Установчі збори, які прийняли конституцію, яка узаконила встановлення Німеччині парламентської республіки.

1919 — 1933 р. — Веймарська республіка. Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за вкрай несприятливих для неї зовнішньополітичних умов.Версальський договір накладав на країну великий тягар і принижував національну самосвідомість німецького народу, створював усі передумови для зростання націоналістичних і реваншистських настроїв.

За таких умов Версальські Установчі збори 31 липня 1919 р.прийняли конституцію Німеччини, що набрала чинності 11 серпня 1919 р. Веймарська конституція закріпила заміну напівабсолютиської монархії демократичною парламенською республікою.Президент республіки обирався народним голосуванням. Стаття 48 надавала йому виняткове право на обмеження демократичних свобод у разі порушення суспільної безпеки і загрози правопорядку. Уряд на чолі з рейхсканцлером призначався президентом і потребував довіри рейстагу. Значно посиливши централізацію влади, Веймарська республіка зберегла федеративну структуру: Німеччина складалася з 15 республік (земель) і 3 «вільних міст», що користувалися значною автономією. Конституція проголосила демократичні права громадян, свободу слова, друку, зборів, спілок, надала права для діяльності різноманітним організаціям. Веймарська конституція була однією з найдемократичніших у світі.

29 червня 1919 року був підписаний Версальський договір, що констатував поразку Німеччини у війні. У договорі була передбачена контрибуція, що накладається на Німеччину, і обмеження її збройних сил. У 1921 році була визначена сума репарацій з Німеччини у розмірі 132 млрд. марок, а в 1922 Англія і Франція, що перемогли у війні, зажадали встановлення контролю над фінансами Німеччини, що призвело, фактично, до втрати економічної незалежності. Відмова Німеччини від сплати репарацій дала привід Франції і Бельгії окупувати у 1923 році Рурський басейн, що остаточно підірвало економіку Німеччини.

Влада нацистів і Друга світова війна (1933-1945) Редагувати

1933 р. — прихід до влади націонал-соціалістів (нацистів), в основі ідеології яких лежав реванш за програш у Першій світовій війні. А. Гітлер стає рейхсканцлером. У 1936-1937 р. був створений військово-політичний блок Німеччини, Японії й Італії.

1938 р. — включення Австрії до складу Німеччини.

1939 р. — окупація чеських земель після Мюнхенської угоди.

1 вересня 1939 р. — напад Німеччини на Польщу — початок ІІ світової війни.

1939 — 1945 роки — Друга світова війна.

Після війни (1945-1990) Редагувати

8 травня 1945 р. — капітуляція Німеччини. Після поразки у війні Німеччина була окупована союзниками (СРСР, США, Великобританією та Францією). З 1949 р. було утворено дві держави: ФРН (зі столицею в Бонні) та Німецьку Демократичну Республіку (зі столицею у Східному Берліні), а також виділено територію Західного Берліна.

20 вересня 1949 р. — утворення на території західних окупаційних зон Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). 7 жовтня 1949 р. — створення в радянській зоні окупації Німецької Демократичної Республіки (НДР). 1952 р. — у НДР проголошений курс на будівництво соціалізму. 1953 р. — повстання в Східному Берліні й інших містах НДР проти комуністів подавлено радянськими військами.

Берлінська стіна Редагувати

13 серпня 1961 р. — спорудження «Берлінської стіни» і припинення вільного пересування між Західним і Східним Берліном. До цього дня з НДР на захід втекло до 2 млн. чоловік.

1970 р. — ФРН підписала договори про визнання східних границь зі СРСР, Польщею і, трохи пізніше, з Чехословаччиною.

1972 р. — обидві німецькі держави прийняті в ООН.

Після 1990 Редагувати

3 жовтня 1990 — возз'єднання Німеччини на основі конституції ФРН внаслідок краху комуністичного режиму в НДР і ліквідації цієї країни.

Спочатку, особливо восени 1989, коли впала Берлінська стіна, Німеччину охопила загальна ейфорія. Однак практичні аспекти інтеграції двох різних держав виявилися дуже непростими. Не тільки економіка, але навіть матеріальний стан НДР був у значно гіршій формі, аніж припускали на Заході.

Криза в країні тривала протягом всього правління канцлера Герхарда Шрьодера (1998-2005). У 2005 вперше в історії Німеччини канцлером стала жінка, Анґела Меркель. В липні 2006 країна приймала чемпіонат світу з футболу, що значно підвищило настрій в країні.

Альтернативне Майбутнє Редагувати

Scandinavian Mapper Редагувати

Countryballs 6 серія по майбутнє Європи

За сюжетом Скандинавського маппера, в 4 серії Німеччина стає Німецькою Імперією та захоплює Нідерланди, Бельгію, та Люксембург. В 5 серії Німецька Імперія оголошує війну США (в неї території Данії та Норвегії в Європі), виграє аннексувавши території сучасної Данії. В сьомій серії Німецька Імперія оголошує війну Австрії та Швейцарії, війна завершується виграшем Німеччини. Також в 7 серії Польща була розділена між Угорщиною, Хорвато-Словенією, Румунією, Україною, Росією, Прибалтикою та Німеччиною. Після того, як Ісландія виграє в Ісландсько-Ірландській війні, Німецька Імперія та Ісландія засновують Союз Сильних Держав.В 10 серії НІ програє в війну з ЄС, і розпадається. В 12 серії Данія входить в склад Німеччини. В 14 серії Німеччина приймає технократію. В 15 серії СЧМД та ССК воюють, згодом всі країни входять в склад Української Імперії